В одному казковому лісі жили два зайчики — Лапочка та Пострибайчик. Вони були нерозлучними друзями і завжди вигадували нові цікаві ігри. Але найбільшою їхньою мрією було навчитися літати.
Зайчики часто спостерігали за птахами, що літали високо в небі, і захоплено думали: як це, піднятися над лісом і плавати між хмарами? Та одна проблема стояла перед ними — зайцям, на жаль, не дано крил. Довго думали Лапочка та Пострибайчик, як здійснити свою мрію, але нічого не вигадали.
Тоді вони вирішили звернутися за порадою до когось із дорослих. І вирушили до старого дуба, де жила мудра сова, відома своїми розумними порадами. Коли зайчики запитали сову, як їм навчитися літати, вона вперше за багато років здивувалася.
— Ого! — сказала сова. — Ніхто раніше не питав мене такого. Але зачекайте, зараз я подивлюся.
Сова злетіла до свого дупла і дістала величезну книгу.
— А що це таке? — запитав Лапочка.
— Це енциклопедія. Тут можна знайти відповіді на будь-які питання. Адже запам'ятати все — жодна голова не здатна, — пояснила сова, одягла окуляри і почала гортати сторінки.
— А ось і воно, — сказала вона нарешті. — Колись давно інші мудрі звірі з цього лісу вже шукали спосіб літати. Вам треба змайструвати повітряну кулю!
— Повітряну кулю? — здивувався Пострибайчик. — А що це таке?
Сова показала їм малюнок.
— Це велика куля, наповнена гарячим повітрям. Під нею — кошик, а в кошику — нагрівач, що підігріває повітря всередині кулі.
— Ой ні, гратися з вогнем нам ще рано, — відповіли зайчики. — Чи є ще якийсь інший спосіб?
Сова знову заглянула в енциклопедію.
— Ну тоді вам треба зробити літачок, — запропонувала вона. — Змайструйте літак із крилами та мотором. Мотор обертатиме гвинт, і він підніме вас у повітря.
— О, це вже цікаво! — вигукнув Лапочка, розглядаючи малюнок літака в книзі. — Тут два сидіння, якраз для мене і Пострибайчика.
— Літак ми зможемо зробити, — задумався Пострибайчик. — Візьмемо дошки, тканину для крил, інструменти... Але де ж нам взяти мотор?
— Мотор я вам не зроблю, — відповіла сова, — але можете звернутися до коваля Бика. Він живе на краю лісу і, можливо, зможе допомогти.
Зайчики перемалювали схему літачка і вирушили до коваля. Наступного дня вони прийшли до його кузні.
— Дядьку Бик, допоможіть нам зробити мотор для літака, — попросили вони.
Коваль задумався, поглянув на малюнки і відповів:
— Такий мотор я зробити не зможу, надто він складний.
Засмучені зайчики вже майже втратили надію, але Бик раптом усміхнувся.
— У мене є ідея, — сказав він. — У мене залишився старий механізм від лісового годинника. Якщо його трохи переробити і прикріпити до нього гвинт, вийде чудовий мотор. Але пам’ятайте, що його вистачить лише на підйом — після цього ви будете спускатися на крилах.
— Головне піднятися, а спуститися ми якось придумаємо! — вигукнули зраділі зайчики.
Тиждень зайчики та коваль працювали над літачком. Навіть тато Лапочки допомагав, а мама Пострибайчика купила їм захисні шоломи. Сусід дятел подарував два парашути, щоб зайченята могли врятуватися, якщо щось піде не так.
Нарешті настав день великого польоту. Половина казкового лісу зібралася на пагорбі біля річки, щоб побачити це видовище. Лапочка та Пострибайчик виглядали, як справжні льотчики: у шоломах, з парашутами за спиною і в захисних окулярах. Бик ще раз перевірив мотор, а тато Лапочки оглянув крила і кермо літака.
— Ну що, зайченята, хай вам щастить! — побажав він.
Коваль закрутив пружину, що обертала гвинт, і на рахунок «три» відпустив її. Літак помчав з пагорба, а Лапочка потягнув кермо на себе, і вони піднялися в небо.
— Ура, ми летимо! — закричав Пострибайчик.
— Ми перші зайчики, що літають! — вигукнув Лапочка.
Лісові звірі на землі радісно гомоніли, дивлячись, як зайчики кружляють під хмарами. Але скоро мотор зупинився, і літак почав опускатися на землю. Зайченята ще не зовсім вміли керувати літаком, і при посадці вони трохи вдарилися об землю, поламавши крила. Але ніхто не постраждав.
— Ну що, літачок у нас вийшов чудовий, — сказав Лапочка. — Ми навіть не подряпалися!
— То полетите ще? — запитав Бик.
— Аякже! Відремонтуємо літак, потренуємося і навіть вас покатаємо, дядьку Бик! — відповіли зайчики.
Ця ідея всім сподобалася, навіть батькам зайчиків, які спершу хвилювалися. А мудра сова, що спостерігала за всім збоку, тихо промовила:
— Ніколи ще зайці не літали. Може, тому наш ліс і казковий...
Коментарі
Дописати коментар